Бере його до телицї
Живо відсилає,
А сам дуба молодого
При землї ламає.
Зломав дуба молодого
На крижі крижує,
Тай сердечний нагадав ся,
Що вогню бракує…
Принїс дрова, тай гадає,
Де вогню увзяти.
Але Циган йому каже:
— А що, леве брате?
Вдарим в камінь пазурами!
Хто вогню добуде,
То той у нас і без бійки
Найсильнїйший буде!
Ідуть вони до каменя,
Разом поставали.
Як ударив лев у камінь —
Кіхтї позлїзали…
Заревів лев, підняв лапи,
Лапи обюшило!
А наш пролев добуває
Губку та кресило.
Як ударив — скала цїла
В іскрах загоріла,
І доразу суха губка
Димом задиміла…