Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/258

А як коли зноровить
Та їсти не схоче —
Не жалуйте, прошу вас!…
Нагайом, пан-отче!…

Та все йому говоріть:
„А їж таки, враже!”
А робити? — чорт із ним.
Не силуйте!” — каже.

 

——o——

 

16. Циганська дудка.

Сидить бідне Циганя,
Попхинькує з-тиха.
І сопляк же то, сопляк!
Аж замерз до лиха.

А другеє Циганя
Біду потїшає:
— „Ото, — каже, — наш Роман
Яку дудку має!”

 

——o——

 

17. Циганська смерть.

Росказував Циган раз
За смерть свого сина:
„Ще нїхто так не вмирав,
Як моя дитина.