Тай хазяйство таки ми
Поряднеє мали,
Бо сусїди навкруги
В два плуги орали.
Тай воли які були!
Рога не дістати,
Бо то чорт його і мав
Чого доставати.
А як поле із'орем,
То вже чи є красче?
То не наше, а чуже,
То чуже, не наше!
А раз мати таки нам
Збитка ізробила:
Взяла батьківський кожух
Та гречку й накрила.
А худоби було шмат,
Гречка лиш білїла,
Та з кожуха як пішла —
Чисто гречку з'їла.
А було й таке у нас,
Що ми й лавки мали,
Та все таки через ню
І то позбували.
Як умерла — де було
Домовини взяти?
Мусїли вже для біди
І лавки віддати.
