— „З'їжилась, — собака каже:
Стала як щетина!”
Знов він землю під собою
Зачинає дерти,
Зачинає землю дерти,
Як навісний жерти…
„А поглянь менї лиш в очи:
Чи посоловіли?”
Пес поглянув йому в очи:
— „О, посоловіли!…”
Вовк як куля до лошицї!
Та й не сподївалась…
Стадо в ноги в чисте поле,
Лошиця осталась.
Беруть вони ту лошицю,
Теплу ще білують,
Збілували товсті стегна,
Стали тай балюють.
Попоїв пес тай гадає:
„Нїчого служити;
Тепер собі і без вовка
Я вже можу жити…
Тільки землї наїсти ся,
Та сьміло кидатись,
І будь оґер, будь лошиця,
А мусить піддатись”.
