В мене будеш, як дитина,
У розкошах жити!
А чи їв ти що сьогодня?”
— „Нї, — каже, — нїчого!”
— „То-ж ходїмо обідати!”
Каже пес до нього.
Ідуть вони по степови,
Табун коний грає.
Пес найкрасшую лошицю
З стада вибирає.
„Бачиш, — каже, — ту лошицю,
Що білії пяти?
Ото зараз, — каже, — з неї
Будем обід мати!…”
І в мінутї став пес землю
Під собою дерти,
Став він дерти сиру землю,
Як навісний жерти.
— „А що, — каже, — подиви ся:
Чи чуприна встала?”
— „Ба нї, — каже, — щось не встала!”
— „Та кажи, що встала!
А-ну тепер подиви ся,
Чи встала чуприна?”
Хоч не встала, а кіт каже:
„Встала, як щетина”.