Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/33

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


 Та вже в них натура мабуть,
 Щоб покепкувати…

Їде звольна, тай питає:
Цо вєзєш, Іване?
Мужик пану поклонив ся:
— А що-ж? Дрова, пане!…
 Лжеж, ґалґанє! вєзєш сяно!
 — То-ж пан самі знають,
 Що се сїно, а не дрова,
 На що-ж пан питають?

Закусив пан товсті губи:
З якей всі? питає…
Мужик підняв шпаченята,
Тай відповідає:
 — Всї не всї, вельможний пане,
 Старі повтїкали…
 Молоді лиш половив я,
 Бо ще не лїтали!…

Кто найстарши у вас ве всі?
— Баба Терпелиха:
Пережила стара баба
Всїх дїдів до лиха!…
 Ґалґан єстєсь! Кто вас біє?
 — А хто-ж? Бугай, пане!
 То так і бє на пропале,
 Кого лиш достане!…