Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/45

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
13. Сама учить.
(Курка).

Біжить дївка; в руках курка,
Сито під пахою.
Аж дивить ся: спочиває
Козак під вербою.

 Розпалила ся дївчина,
 Не зна, чого й хоче:
 То підійде, то загляне
 Козакови в очи,

То пустить ся утїкати,
То знов підступає.
— „Та чого-ж ти утїкаєш?”
Козак промовляє.

 — „Який змисний!… утїкаєш!…
 Еге!… не втїкати?!…
 Я вже бачу, що ти хочеш!
 Бодай не казати!…”

— „Та дурна ти! втїкла-б курка!
Як тут що зробити?”
— „Який змисний!… втїкла-б курка!…
А ситом накрити?!…”

 
——o——
 
14. Указ.

Іде козак дорогою,
Дївку надибає;