Цю сторінку схвалено
Вийняв папір з за пазухи
Тай її читає:
„І прочая, і прочая…
По сему указу
Козак должен кожду дївку
Цїлувать по разу.
— Чуєш, дївко, що в указї?”
— „Та чую, козаче”.
І вже-ж рада то, псяюха,
Аж мало не скаче!
— „А приглянь ся но, козаче,
До того указу:
Чи нема там написано,
Щоб іще по разу?”
——o——
15. Чи далеко до Київа?
Питають ся якось хлопця
Подорожні люде:
„Чи багато верстов, сину,
До Київа буде?”
— „Та так, люде: того року
Було вісїмнацять,
А тепер”, говорить хлопець,
„Лїчимо сїмнацять…”
