Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/46

Вийняв папір з за пазухи
Тай її читає:

 „І прочая, і прочая…
 По сему указу
 Козак должен кожду дївку
 Цїлувать по разу.

— Чуєш, дївко, що в указї?”
— „Та чую, козаче”.
І вже-ж рада то, псяюха,
Аж мало не скаче!

 — „А приглянь ся но, козаче,
 До того указу:
 Чи нема там написано,
 Щоб іще по разу?”

 

——o——

 

15. Чи далеко до Київа?

Питають ся якось хлопця
Подорожні люде:
„Чи багато верстов, сину,
До Київа буде?”

 — „Та так, люде: того року
 Було вісїмнацять,
 А тепер”, говорить хлопець,
 „Лїчимо сїмнацять…”