Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/49

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


 Видять люде й розважають,
 Щоб там не лїпила:
 „Що ти, бабо, кажуть, робиш?
 Та-ж то вража сила!…”
Але баба обернулась:
— Не судїте, люде!
Нїхто того не відає,
Де по смерти буде…
 Чи у небі, чи у пеклї
 Скажуть вікувати;
 Треба всюди, добрі люде,
 Приятеля мати.

 
——o——
 
19. Чужая дитина не то, що рідна.

Ой не тая, мій синочку,
Година настала,
Щоб чужая дитинонька
За рідную стала.

Народна пісня.

Журили ся муж з жоною,
Що дїтий не мали;
Далї взяли, тай під старість
Сироту прийняли.
 Росте тая сиротина,
 Так їм помагає!
 Але старий, як чужому,
 Все не довіряє.