А у скринї казан гроший —
Самії дукати!…
Ледви-ледви старий з сином
Здужали підняти.
Висипали на підлогу,
От старий сїдає,
I з дукатїв штири купи
Рівних нагортає.
І говорить: „Перша купа
На похорон буде,
Щоби мене, як годить ся,
Спомянули люде!
Друга купа тобі, жінко,
Тобі, моя мила!
Бо ти-ж мене, як матїнка,
Старого любила!…
Третя купа нехай буде
Тобі, милий сину:
Ти був менї, милий сину,
За рідну дитину.
А четверта купа гроший
Най буде для того,
Хто на шибеницю в-завтра
Потягне старого!…”
А синочок ісхопив ся,
За гроші рукою:
— „Я потягну вас, татуню!
Най будуть за мною!”