Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/51

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


 А у скринї казан гроший —
 Самії дукати!…
 Ледви-ледви старий з сином
 Здужали підняти.
Висипали на підлогу,
От старий сїдає,
I з дукатїв штири купи
Рівних нагортає.
 І говорить: „Перша купа
 На похорон буде,
 Щоби мене, як годить ся,
 Спомянули люде!
Друга купа тобі, жінко,
Тобі, моя мила!
Бо ти-ж мене, як матїнка,
Старого любила!…
 Третя купа нехай буде
 Тобі, милий сину:
 Ти був менї, милий сину,
 За рідну дитину.
А четверта купа гроший
Най буде для того,
Хто на шибеницю в-завтра
Потягне старого!…”
 А синочок ісхопив ся,
 За гроші рукою:
 — „Я потягну вас, татуню!
 Най будуть за мною!”