Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/62

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено



Прокинув ся, протер очи,
Разів кілька позїхнув,
Разів кілька босі ноги
З подивлїням повернув.

— „Не мої се, каже, ноги;
Присягаю на чім сьвіт,
Бо мої в чоботах були,
А сї — босі, без чобіт”,

 
——o——
 
31. Ксьондзів наймит.

Ксьондз і панї покойова
На „мшу” поспішають,
На відходї до покою
Слугу закликають.
 І тут панї йому каже,
 Щоб набіл забрати
 І конешне до обіду
 На ринку продати.
А ксьондз його посилає
З квітком до Давида,
Та узяти око мяса
Каже йому в Жида.
 Пішов слуга до Давида —
 Не вскурав нїчого,
 Винїс набіл продавати —
 Не стало і того.