Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/63
Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
Прибігає до костьола,
Глядить свою паню,
Аж ксьондз як раз на ту пору
Стоїть на казаню. І так чуло мову мовить: Чеґо ти, чловєче? Чеґо ходзїш, чеґо шукаш На тим марним свєцє?
А слуга тут на весь костьол:
— Та-ж панї шукаю!
Бо сметана вся пропала
І сам пропадаю. — „Тс!… Тс!…” А ксьондз далї мовить: Ми нє вєми самі, Лєч цо Давід на то повє, Єґо послухами!
— О, вже пане! — слуга каже:
Ваш Давид хороший!
Не дам, каже, не дам мяса —
Давай перше гроші!
