Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/69

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено



„Здоровенькі ви були!
А що-ж, мої постоли
Вже мабуть готові?”
— Зараз будуть, погодїть!…
Що-ж ви стогнете, як дїд?
Чи вже-ж не здорові?

„Та не то, щоб, Боже крий,
Був я дуже так слабий,
А так тілько нудно.
Розболїв ся вражий зуб,
Та заріс тобі як дуб,
Що й вирвати трудно”.

— Не журіть ся! — каже швець:
Ось сядьте но на стілець! —
На стілець саджає,
В дратву зуба замотав,
Кінцї разом посплїтав,
До ноги чіпляє.

Але звісно у шевцїв
Все дїравії стільцї,
Щоб то не душило!…
Ото шевчик і зайшов,
Нишком дїрку ту знайшов,
Та хвать кума шилом!

Кум підскочив, як той цап,
Та рукою з заду лап