Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/70

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


За грішнеє тїло…
„Не даремне-ж я стогнав!
Ач коріня попускав,
Аж там заболїло!…”

 
——o——
 
38. Жонатий.

Била жінка мужика
Тай вигнала з хати.
Пішов, бідний, по полях
Притулку шукати.

Ходив, бідний, цїлий день,
Все кляв молодицю.
На останок десь залїг
На рудї в копицю.

І дивить ся на руду:
Аж бугай хороший
Ходить собі по рудї,
Мукає з розкоши.

Здихнув бідний чоловік:
„Щасливий ти, брате!
Колись і я так співав,
Як був нежонатий!”

 
——o——