Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/71

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
39. Тілько допечи!

Їдуть собі парубки
На нічлїг до гаю
Тай говорять, як Господь
Гнав Адама з раю.
 — Ото, — каже з них один, —
 Господь обізвав ся:
 „Що-ж, Адаме? виходи!
 Де ти заховав ся?”
Мовчить Адам. А Господь,
Серед раю саме,
Обізвав ся другий раз:
„А де ти, Адаме?”
 Мовчить знову. І Господь
 Страшно розізлив ся.
 „А чортяка-б тебе взяв!
 Де ти там зашив ся?”
— „Тю на тебе!” всї кричать:
„Схаменись небоже!
Де то вже таки Господь
Так сказати може?!”
 — Та дурні ви! Нїби Бог
 То вже й маслом маже?…
 Аби тілько допекти —
 То ще й не те скаже!

 
——o——