Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/75

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


 „Що ти, хлопче, за один?”
 — Я школяр, — той каже.
 „А коли ти, каже, шкляр,
 То сїдай же, враже!”
Школяр собі не страшко,
Бере тай сїдає,
А мужик сидить, мовчить,
Воли поганяє.
 Далї в озеро звернув
 В саму середину,
 Запинив ся, воли пють;
 Питає хлопчину:
„Що ти, каже, за один?”
— Я школяр, пан-отче!
„То ти школяр, а не шкляр?”
Та як настукоче!…
 „Геть із воза куди, хоч,
 Бісовий школяру!…”
 Школяр поли підійняв:
 — А що-ж, господару!…
Як пускати ся на дно,
Не псувати-ж льоду;
Пустїть уже хоч з ярма
Скочити у воду! —
 „Не питай ся!… Куди хоч!…”
 Мужик промовляє…
 Школяр тогдї на вії —
 Притику виймає.