Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/77

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
45. Жалібний дяк.

А що тілько в церкві дяк
„Іже” заспіває,
Бідна баба у кутку
Мало не вмлїває.
 Аж завважив теє дяк
 До неї забрав ся:
 „Чого плачете ви так?”
 Стару запитав ся.

— Як не плакати менї, —
Стара баба каже, —
Коли мене голос ваш
Аж за серце вяже!
 Так колись моя коза
 На льоду кричала,
 Як там її звірина
 Бідну розривала.

 
——o——
 
46. Вбили.

Якось жильним четвергом,
Чи там середою,
Забив мужик кабана,
Смалить над водою.

 Кругом нього тьма собак
 І дїтий до ката…