Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/87

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено



Розізлив ся наш погонич,
Аж пужалном пише,
Тай говорить: „А ну, панно!
Скажіть менї: дишель:

 Подумала собі панна…
 — Та цуж? каже: дишель!
 А погонич її каже:
 „Трястя-ж вашій мамі!”

— Та якжеж то? панна каже:
Таж то нє пшистало!
— „Дармо, панно: не пристало, —
Аби за то стало!…”

 
——o——
 
55. Порошки.

Заслаб мужик на живіт,
А дїдич лїчити;
Дає йому порошки,
Тай каже зажити.

 А той, щоби порошки
 Випити з водою,
 Нюхнув тілько разів пять,
 Тай сидить совою.

Пересидїв цїлий день,
Як рукою знялось;
Рано дїдич запитав:
„А як тобі спалось?”