Розізлив ся наш погонич, Аж пужалном пише, Тай говорить: „А ну, панно! Скажіть менї: дишель: Подумала собі панна… — Та цуж? каже: дишель! А погонич її каже: „Трястя-ж вашій мамі!” — Та якжеж то? панна каже: Таж то нє пшистало! — „Дармо, панно: не пристало, — Аби за то стало!…”
Заслаб мужик на живіт, А дїдич лїчити; Дає йому порошки, Тай каже зажити. А той, щоби порошки Випити з водою, Нюхнув тілько разів пять, Тай сидить совою. Пересидїв цїлий день, Як рукою знялось; Рано дїдич запитав: „А як тобі спалось?”