Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/90

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено



 А хто ксьондза — тому три
 Обіцяв ся дати…
 Пішли наші козаки,
 Давай мудрувати.

Тільки пана де діпнуть,
Виголять чуприну,
Та і кажуть: „Памятай!
Гляди, бісів сину:

 Як часами тебе наш
 Спитає Хмельницький,
 То ти, шельмо, говори,
 Що ксьондз католицький”.

То бувало приведуть…
„А хто ти?” питає.
— А ксьондз! — каже. То й козак
Плату забирає.

 I такого-ж тих ксьондзів
 За тиждень прибуло,
 Що і в Римі стільки їх
 Мабути не було.

 
——o——
 
59. Смерть козака.

Край Варшави два стовпи,
На стовпах дилина,
Під стовпами молодий
Козак з Чигирина.