Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/92

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


 Терпів бідний, доки міг,
 Аж піт з нього лив ся,
 Ну, а далї — мов живіт
 Йому розчинив ся.
Замовчали всї попи,
Турки закричали
І над бідним козаком
Палаші підняли.
 Але козак — не промах,
 Вдарив ся у груди:
 „Ваш великий, — каже, — Бог!
 Послухайте, люди!
Як турецький сильний Бог —
Так правду говору,
Що вже рік тому, як я
Не йшов до надвору,
 І де вже я не ходив,
 Де вже не молив ся,
 Але видно: жаден Бог
 Не змилосердив ся.
Ото тільки один ваш
Перед цїлим людом
Живо й раптом показав
Сьвяте своє чудо!”
 Заплескали всї попи,
 Турки закричали,
 І мерщій тогдї штани
 З козака ізняли