Цю сторінку схвалено
65. Турецька кара.
Взяли Турки козака,
На смерть засудили,
Межи ноги йому кіл
Довгий заложили,
Тай довбнею і женуть.
А той тілько каже:
„Та бий рівно, коли бєш,
Не мили ся враже!”
——o——
66. Господь дав.
Пішов козак молодий
В далеку дорогу,
Кинув жінку молоду
Та хату убогу.
Повертає за сїм лїт,
Хату оглядає,
Дивуєть-ся сам собі,
Хати не пізнає:
Його хата — як вінок,
Новенька, біленька…
„А звідки то, — запитав, —
Голубко сивенька?”
— „Та то, — каже, — Господь дав
За твою дорогу!”
