Сторінка:Повне видання творів Тараса Шевченка. Том 10.pdf/15

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

ком: робиш, що хочеш, ніхто тебе не спинить. Поклонися усім родичам од мене, а надто дідові, коли живий-здоровий. Скажи, нехай не вмира, швидко побачимось. Поцілуй брата Йосипа так, як би я його поцілував, і сестер Катерину, Ярину і Марусю, коли жива, та скажи, будь ласкав, як і де вона живе, чи одягнена, чи обута. Купи їй щонебудь к Святкам з оцих грошей, що я Тобі посилаю, покищо, а то я буду їй присилать окроме, коли трапляться у мене гроші.

Та ще скажи зятям нашим Антонові і Федорові, щоб і вони до мене колинебудь написали хоч одно слово. А сам, як тілько получиш моє оце письмо, зараз до мене напиши, щоб я знав. Та, будь ласкав, напиши до мене так, як я до Тебе пишу, не по-московському, а по-нашому, —

Бо москалі чужі люди.
Тяжко з ними жити;
Немає з ким поплакати,
Ні поговорити.

Так нехай же я хоч через папір почую рідне слово, нехай хоч раз поплачу веселими сльозами, бо мені тут так стало скушно, що я всяку ніч тілько й бачу во сні, що Тебе, Керелівку та рідню, та буряни (ті буряни, що колись ховався о[д] школи); весело стане, прокинусь, заплачу. Ще раз прошу, напиши мені письмо, та по-своєму, будь ласкав, а не по-московському. Коли напишеш письмо, то проси Івана Станиславича Димо[в]ського, щоб послав до мене, бо він знає, де я живу. Оставайся здоров. Лягаю спать, уже пі[в]ніч; може во сні й Тебе побачу. До[б]раніч.

Твій рідний брат

Тарас Шевченко.

Ще: письмо, которе найдеш у моєму письмі запечатане, оддай Івану Станиславичу Димовському і поклонись йому од мене та попроси, щоб