30Поки не підкрались
Злії літа, та все теє
Заразом украли.
Жаль і батька, жаль і матір,
І вірну дружину,
35Молодую, веселую,
Класти в домовину, —
Жаль великий, брати мої!
Тяжко годувати
Малих діток неумитих
40В нетопленій хаті!
Тяжке лихо, та не таке,
Як тому дурному,
Що полюбить, побереться,
А вона другому
45За три шаги продається
Та з його й сміється.
От де лихо! От де серце
Разом розірветься!
Отаке то злеє лихо
50Й зо мною спіткалось:
Серце люди полюбило
І в людях кохалось,
І вони його вітали,
Гралися, хвалили…
55А літа тихенько крались
І сльози сушили,
Сльози щирої любови…
І я прозрівати
Став потроху… Доглядаюсь —
60Бодай не казати!
Кругом мене, де не гляну,
Не люди, а змії…
І засохли мої сльози,
Сльози молодії.
65І тепер я розбитеє
Серце ядом гою —
