Розплелася густа коса
Аж до пояса,
Розкрилися перси-гори —
Хвилі серед моря,
5Засіяли карі очі —
Зорі серед ночі,
Білі руки простяглися, —
Так би й обвилися
Кругом стану і в подушку
10 Холодну впилися
Та й заклякли, та й замерли,
З плачем рознялися.
»Нащо мені коса-краса,
Очі голубині,
15Стан мій гнучий… коли нема
Вірної дружини,
Немає з ким полюбитись,
Серцем поділитись…
Серце моє! Серце моє!
20Тяжко тобі битись
Одинокому! З ким жити,
З ким, світе лукавий,
Скажи мені?… Нащо мені
Тая слава?… слава…
25Я любить, я жити хочу,