»Доле моя, доле!
Чом ти не такая,
Як інша чужая?
30 Чи я пю-гуляю?
Чи сили не маю?
Чи до тебе доріженьки
У степу не знаю?
Чи до тебе свої дари
35 Я не посилаю?
Є у мене дари —
Очі мої карі;
Молодую мою силу
Багаті купили;
40 Може й дівчину без мене
З іншим заручили…
Навчи ж мене, моя доле,
Гуляти навчи!«
Та й заплакав сіромаха,
45Степом ідучи.
Ой, застогнав сивий пугач
В степу на могилі;
Зажурились чумаченьки,
Тяжко зажурились:
50»Благослови, отамане,
Коло села стати,
Та понесем товариша
В село причащати!«
Сповідали, причащали
55Й ворожки питали, —
Не помогло!… З незціле́нним
В дорогу рушали.
Чи то праця задавила
Молодую силу?
60Чи то нудьга невсипуща
Його з ніг звалила?
Чи то люди поробили
Йому молодому,
