Ця сторінка вичитана
***
Минули літа молодії,
Холодним вітром од надії
Уже повіяло. Зима!
Сиди ж один в холодній хаті,
5Нема з ким тихо розмовляти,
Ані порадитись. Нема
Анікогісінько. — Нема!
Сиди ж один, поки надія
Одурить дурня, осміє…
10Морозом очі окує,
А думи гордії розвіє,
Як ту сніжину по степу!
Сиди ж один собі в кутку.
Не жди весни — святої долі!
15Вона не зійде вже ніколи
Садочок твій позеленить,
Твою надію оновить!
І думу вольную на волю
Не прийде випустить… Сиди
20І нічогісінько не жди!…
1860. 18. X.
С.-Петербург
