Ця сторінка вичитана
***
Хоча лежачого й не б’ють,
То і полежать не дають
Ледачому. Тебе ж, о суко!
І ми самі, і наші внуки,
5І миром люди прокленуть!
Не прокленуть, а тільки плюнуть
На тих оддоєних щенят,
Що ти щенила. Муко! Муко!
О скорбь моя, моя печаль!
10Чи ти минеш коли? Чи псами
Царі з міністрами-рабами
Тебе, о люту, зацькують!
Не зацькують. А люди тихо,
Без всякого лихого лиха,
15Царя до ката поведуть.
1860. 20. X.
С.-Петербург
