Сатрапа «навсегда» оставсь
60Преблагосклонним.
Більш нічого
Не викроїлось, і драму
Глухими, темними рядами
На смітник винесли, а я…
65О зоре ясная моя!
Ведеш мене з тюрми, з неволі,
Якраз на смітничок Миколи,
І світиш, і гориш над ним
Огнем невидимим, святим,
70Животворящим, а із гною
Встають стовпом передо мною
Його безбожнії діла…
Безбожний царю, творче зла,
Правди гонителю жестокий!
75Чого накоїв на землі!
А ти, Всевидящеє око!
Чи ти дивилося звисока,
Як сотнями в кайданах гнали
В Сибір невольників святих,
80Як мордували, розпинали
І вішали. А ти не знало?
І ти дивилося на них
І не осліпло. Око, око!
Не дуже бачиш ти глибоко!
85Ти спиш в кіоті, а царі…
Та цур їм, тим царям поганим!
Нехай верзуться їм кайдани,
А я полину на Сибір,
Аж за Байкал; загляну в гори,
90В вертепи темнії і в нори,
Без дна глибокії, і вас —
Споборники святої волі —
