Сторінка:Повне видання творів Тараса Шевченка. Том 4.pdf/33

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
ДОЛЯ
 

 Ти не лукавила зо мною,
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стали. Ти взяла
Мене маленького, за руку
5І в школу хлопця одвела
До п'яного дяка в науку.
— Учися, серденько, колись
З нас будуть люди, — ти сказала.
А я й послухав, і учивсь,
10І вивчився. А ти збрехала.
Які з нас люди? Та дарма!
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли; у нас нема
Зерна неправди за собою.
15Ходімо ж, доленько моя!
Мій друже вбогий, нелукавий!
Ходімо дальше: дальше слава,
А слава — заповідь моя.

1858. 9. II.
Нижній Новгород