Ця сторінка вичитана
***
Я не нездужаю, нівроку,
А щось такеє бачить око,
І серце жде чогось. Болить
Болить, і плаче, і не спить,
5Мов негодована дитина.
Лихої, тяжкої години,
Мабуть, ти ждеш? Добра не жди?
Не жди сподіваної волі —
Вона заснула: цар Микола
10Її приспав. А щоб збудить
Хиренну волю, треба миром,
Громадою обух сталить,
Та добре вигострить сокиру —
Та й заходиться вже будить.
15А то проспить собі, небога,
До суду Божого страшного!
А панство буде колихать,
Храми, палати мурувать,
Любить царя свого п'яного,
20Та візантійство прославлять.
Та й більше, бачиться, нічого.
1858. 22. XI.
С.-Петербург
