Ця сторінка вичитана
***
Колись дурною головою
Я думав: — Горенько зо мною!
Як доведеться в світі жить?
Людей і Господа хвалить?
5В багні колодою гнилою
Валятись, старітися, гнить,
Умерти й сліду не покинуть
На обікраденій землі…
О горе! Горенько мені!
10І де я в світі заховаюсь?
Щодень Пилати розпинають,
Морозять, шкварять на огні!
1859. 21. VII.
Черкаси
