Восплач, пророче, сине Божий!
І о князях, і о вельможах,
І о царях отих. І рци:
— Нащо та сука, ваша мати,
5Зо львами кліщилась, щенята?
І добувала вас, лихих?
І множила ваш род проклятий?
А потім з вас, щенят зубатих,
Зробилися львичища! Людей,
10Незлобних, праведних дітей,
Жрете, скажені!… Мов шуліка
Хватає в бур'яні курча,
Клює і рве його. А люди…
Хоч бачать люди, та мовчать.
15Отож львиня те дике! люте!
Підстерегли його, взяли.
Та, закувавши добре в пута,
В Єгипет люди одвели —
На каторгу. А люта мати!
20Спустила друге біснувате
Своє скаженеє звіря.
Та вже такого сподаря,
