Отже Паспарту находив ся по пів до дванацятої години сам в домі при Севіль-Ров. Зараз став оглядати мешканє від пивницї аж до поду. Сей чистий, упорядкований, строгий, пуританьский, добре для служби уладжений дім подобав ся єму. Він зробив на нім вражінє гарної слимакової шкаралупи, але шкаралупи осьвітленої і отопленої вугляним ґазом. Паспарту найшов легко на другім поверсї призначену для себе комнату і она подобала ся єму. Елєктричними дзвінками і рурами була комната получена з першим поверхом і партером. На коминї стояв елєктричний годинник, що цїлком годив ся з годинником в спальни Пилипа Фоґа і оба били в тім самім часї ту саму хвилю. „Се як раз для мене, се менї подобає ся!“ сказав Паспарту.
Він побачив також в своїй комнатї прибиту над годинником табличку з приписами щоденної служби. На табличцї були списані — почавши від 8-ої години рано т. є. від часу коли Пилип Фоґ правильно вставав, аж до 11½, коли виходив на снїданє до клюбу реформи — всї подрібности служби: чай і присмажувана булка о осьмій годинї двацять і три мінути; вода до голеня о девятій годинї трицять і сїм мінут; фризованє о девятій годинї сорок мінут і т. д. Відтак від пів до дванацятої години перед полуднем до дванацятої години в ночи коли систематичний джентельмен клав ся до ліжка, було все приписане, передбачене, управильнене. Паспарту з приємностю вбивав собі в память сю проґраму і різні єї роздїли.
Ґардероба пана була дуже добра і незвичайно богата. Кожді штани, кождий сурдут або камізолька мали при собі порядкове число, котре було записане в списї, де стояла дата, коли, відповідно до пори року, має ся
