свого провідника, чи не знає коли відходить корабель з Гонґ-Конґ до Йокогами?
— Завтра рано, — відповів керманич.
— А! — пробормотїв Фоґ, не показуючи зачудованя.
Паспарту, почувши се, був би кинув ся на шию керманичеви, але Фікс був би рад скрутити єму вязи.
— А який відходить? — спитав знов пан Фоґ.
— Карнатік, — відповів керманич.
— Таж він мав вчера відплисти?
— Так, але треба було направити котел паровий і длятого від'їзд відложений до завтра.
— Дякую, — сказав Фоґ, сходячи автоматичним кроком до сальона Ранґуна.
Тогдї хопив Паспарту керманича за руку, сильно єї стиснув та сказав:
— Керманиче, з вас бравий козак!
Керманич певне нїколи не дізнав ся, що причинило ся до сего приятельского виклику. О 1-ій годинї причалив Ранґун до берега і подорожні висїли. Треба признати, що доля дивно служила Пилипови Фоґови. Єсли би не се, що конче треба було направити котел, то Карнатік був би відплив 5-го падолиста, і япаньскі подорожні мусїли би ждати вісїм днїв на иньший парохід. Пилип Фоґ спізнив ся вправдї о 24 години, але се припізненє не могло мати злих наслїдків на дальшу подорож.
Парохід, що їздив півперек Тихого Океана між Йокогамою і Сан Франціско, мав безпосередне полученє з пароходом з Гонґ-Конґ і ждав на єго приїзд. Отже за 20 днїв переправи через Тихий Океан, легко було дігнати 24-годинне припізненє і длятого Пилип
