Скоро паланкин прибув перед браму готелю, всїли пан Фоґ і міс. Ауда до сих вигідних ноший, а пакунки везено за ними в тачках.
Пів години пізнїйше прибули наші подорожні на побереже і тут дізнали ся, що Карнатік від'їхав ще вчера вечером!
Пан Фоґ, що надїяв ся найти тут і парохід і свого служачого разом, мусїв тепер обійти ся і без одного і без другого. Але нїякий знак невдоволеня не показав ся на єго лици, а коли панї Ауда поглянула на него з несупокоєм, він сказав:
— То лише припадок, панї, більше нїчого.
В тій хвили приступив до него чоловік, що уважно єму приглядав ся. Се був аґент Фікс. Він поздоровив єго і сказав:
— Чи ви, пане, не один з подорожних Ранґуна, що приїхав тут вчера.
— Так, пане, — відповів зимно пан Фоґ, — але я не маю чести…
— Простіть, але я гадав що застану тут вашого служачого.
— Знаєте, де він? — спитала живо молода женщина.
— Як то? — відповів Фікс, удаючи зачудованє, — нема єго тут з вами?
— Нема, — відповіла міс Ауда. — Від вчера не показав ся. Чи може сїв без нас на поклад Карнатіка?
— Без вас? — запитав аґент. — Простїть, що питаю, — чи й ви мали намір відплинути тим пароходом?
— Так, пане.
— Я також, прошу панї і длятого, як бачите, дізнав я заводу. Карнатік покінчивши свою репарацию, виїхав з Гонґ-Конґ дванайцять годин вчаснїйше, не по-
