Моряк підійшов знов до джентельмена і обертав свій капелюх в руках.
— Щож? — спитав пан Фоґ.
— Та, ласкавий пане, — відповів моряк — не можу наражувати нї моїх людий, нї себе нї навіть вас в такій довгій переправі на корабли, що має ледве двацять бочок і то ще в тій порі року. Впрочім ми не приїхали би на час, бо з Гонґ-Конґ до Йокогами числить ся 1650 миль.
— Лише тисяч шістьсот — сказав пан Фоґ.
— Все одно.
Фікс віддихнув цїлими грудьми.
— Але може би се удало ся зробити инакше, — додав моряк.
— А то як? — запитав Пилип Фоґ.
— Єсли поїдемо до Наґасакі, на полудневій кінчинї Япана, тисяч сто миль звідси, або лише до Шанґай, вісїмсот миль з Гонґ-Конґ. Тодї держались би ми близько хиньского берега, а се велика користь, тим більше, що й вітер жене там ід півночи.
— Алеж я маю всїсти на американьский корабель в Йокогамі, а не в Шанґай або Наґасакі.
— Чому нї? — відповів моряк. — Парохід до Сан Франціско не відпливає з Йокогами. Він задержує ся там лише хвилю, так як і в Наґасакі, а пристань, з котрої відходить єсть Шанґай.
— Чи ви певні того?
— Цїлком певний.
— А коли відходить парохід з Шанґай?
— Одинацятого о 7-ій годинї вечером. Отже маємо ще чотири днї часу. Чотири днї то 96 годин, а єсли будемо мати добру обслугу, полуднево-всхідний вітер
