вікон отвирало вид на огород з деревами, що красували ся вже в золотім осїннім одязї. Він сїв там при своїм столї, на котрім ждало вже на него накритє. Єго снїданє складало ся з перекуски, вареної риби в знаменитім сосї, з ростбіфа червоного як кров, з тїста наповненого корінєм рабарбаровим і зеленим агрестом, з кусника сира честерского — все з кількома чарками знаменитого чаю, збираного умисно для кухнї клюбу реформи.
О годинї дванацятій і сорок сїм мінут встав сей джентельмен з-за стола і пішов до великого сальона, прикрашеного образами в богатих рамах. Тут подав єму служачий ще не розтяті „Таймс“[1] а Пилип Фоґ розложив їх так певно, що відразу можна було пізнати велику вправу в тій тяжкій роботї. Читанєм сеї часописи був Пилип Фоґ занятий до години третьої сорок і пять мінут; відтак лєктурою „Стандарта“ до обіду. Обід відбув ся так само як і снїданє, лише що прийшов ще „королївско-британьский“ сос.
О пятій годинї сорок мінут появив ся джентельмен знов в великім сальонї і вглубив ся в читанє „Поранної Хронїки“.
За пів години війшло кількох иньших членів клюбу реформи і приступили до комина, на котрім горів огонь. Були се звичайні товариші гри пана Пилипа Фоґа, так як він пристрастні любовники віста: інжинєр Андрій Стюарт, банкири Джон Сулїван і Самуіл Фаллєнтін, броварник Тома Флєнеґен, Вальтер Ральф, один з адмінїстраторів анґлїйского банку, — богаті і поважані мужі, навіть в тім клюбі, котрий між своїми членами має найвизначнїйших представителїв сьвіта промислового і банкового.
- ↑ Times, чит. Таймс, зн. „Час“, се анґлїйска ґазета.
