ішла глубоко і була готова на случай потреби звинути вітрила.
О півночи Пилип Фоґ і панї Ауда зійшли до каюти. Фікс прийшов вже туди перед ними і положив ся на однім ліжку. Моряк і єго люди лишили ся цїлу ніч на помостї.
На другий день, 8-го падолиста о сходї сонця, ґоелєта мала вже за собою звиж сто миль. „Льох“[1] вказував пересїчну скорість вісїм до девяти миль на годину. Танкадера захопила стілько вітру в надуті вітрила, що бігла з найбільшою своєю скоростию. Єсли би вітер не змінив ся то єї поводженє було певне.
Цїлий той день не віддалювала ся Танкадера надто від берега, котрого струї вітру сприяли їй. Берег тягнув ся найдальше пять миль по лївій руцї і місцями видко було єго неправильні черти. Вітер, віючи від сторони землї, тим самим менше порушував море, а се було пригідне для ґоелєти, бо судна малих розмірів не зносять сильного холибаня филь, котре спиняє їх скорість.
Коло полудня вітер трохи послаб і віяв від полудневого всходу. Моряк приказав розтягнути вітрила,
- ↑ Льох — то прилад деревляний, на подобу трикутника з луковою підставою, заосмотрений вздовж тої підстави отовом. Кинений в море стоїть за для своєї тяжкости і не порушить ся навіть в часї бурі. До того льоха причіплений довгий шнур з вузлами віддаленими від себе на якусь скількість ліктїв. Отже коли льох кине ся в воду, а корабель від него віддалює ся, тодї числить хтось на корабли, кілько тих вузлів вийде єму з руки на пр. на годину і тим обчислює скорість корабля. Годинник з піском наставленим на годину, або на пів години, уживає ся до обчисленя, кілько тих вузлів перебіжить корабель в відповіднім часї.
