Сторінка:Подорож довкола землї в 80 днях.pdf/127

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

рість як і они. З двайцять разів трохи не залили єго ті гори вод, що з заду за ним здіймали ся, але зручне правленє керманича відвертало нещастє. Подорожних обливала нераз цїла повінь дощу від ударяючих на себе филь, однако они зносили все спокійно. Вправдї кляв Фікс, але неустрашима Ауда, влїпивши очи в свого товариша, котрого холоднокровність могла лише подивляти, показала ся гідною єго і ставила чоло морскій бури, що довкола них лютила ся. Що-до Пилипа Фоґа, то здавало ся, що тота морска труба становила часть єго проґрами.

Аж до сеї хвилї Танкадера прямувала все на північ; але під вечер, як сего треба було й побоюватись, змінив ся вітер і став віяти від північного заходу. Ґоелєта, на котру перли филї з боку, дізнавала страшного потрясеня і при тій силї ударів страх находив на кождого, чи корабель на стілько сильно побудований, щоби витримати сю страшну бурю.

Настала ніч а буря лютила ся ще дужше. Джон Бунсбі побачивши, що настає пітьма а з нею кріпшає і буря, сильно занепокоїв ся. Роздумував чи не було би добре добити ся до якої пристани і зробив нараду з своїми помічниками.

По нарадї приступив до пана Фоґа і сказав:

— Я гадаю, — ласкавий пане, — що добре буде, єсли заїдемо до якої небудь пристани.

— І я так гадаю  — відповів Пилип Фоґ.

— Ба! — говорив моряк  — але до котрої?

— Я знаю лише одну  — відповів спокійно пан Фоґ.

— То єсть?…

— Шанґай.