палі груди, почорнені зуби, після тодїшної япаньскої моди, але носили принадно народний убір т. зв. „кірімон“, род довгої свити з шовковою перепаскою, звязаною на задї в величезний, чудацкий вузол.
Паспарту проходжував ся кілька годин серед тої пестрої товпи та приглядав ся не менше інтересним і богатим склепам та базарам, де розложено всї вироби япаньского золотництва, гостинницями прикрашеним хоруговками, фляґами, до котрих, на жаль, не міг війти — і тим чайним домам, де пє ся чарками теплу воду, пахучу, з лікером „сакі“ вироблюваним з ферментованого рижу і тим вигідним тютюневим складам, де курять дуже добрий тютюн а не опіюм, котрого в Япанї майже не знають.
Відтак вийшов Паспарту на поля зарослі величезними ланами рижу. Тут розвивали ся ще серед цьвітів, яснїючих своїми послїдними красками чудесні камелїї, що вирастали не лише понад корчі, але навіть понад дерева, дальше: вишнї, сливки, яблінки огороджені бамбусовими плотами, котрі тубольцї плекають радше для їх цьвіту як для овочів, а котрих боронять перед клювами воробцїв, голубів, круків і иньших крилатих їдунів якісь страхопуди і скрипучі калатавки. Тут гнїздять ся на великаньских кедрах великі орли, чаплї ховають ся під мелянхолїчні віти плачучої верби, всюди лїтають ворони, качки, яструби, дикі гуси і журавлї, від Япанцїв незвичайно почитані.
Блукаючи цїлий день без їди, почув Паспарту сильний голод, мимо того, що опускаючи Карнатік їв при снїданю як можна було найбільше. Він добре замітив, що у япаньских різників не було цїлком баранини, ко-
