Всї попростягали ся на земли і понаставляли свої носи до гори. Другий віддїл еквілїбристів положив ся на тих довгих додатках, третий умістив ся над ними, відтак четвертий словом на носах, що лише кінцями стикали ся з собою повстав памятник з людий, що досягав аж до стелї театру.
Роздали ся оплески, а інструменти орхестри загудїли як грім, коли нагле піраміда, захитала ся, стратила рівновагу і памятник повалив ся як замок з карт.
Була се вина Паспартута, котрий схопив ся з землї, перебіг півперек сцени без помочи крил і, вилїзши з правої сторони на ґалєрию, упав одному зрітелеви до ніг з окликом:
— Ах! мій пан, мій пан!
— Ви?
— Я!
— Добре! Тепер скоро на парохід!…
Пан Фоґ, міссіс Ауда і Паспарту поспішили коридорами на двір. Але тут стрінули честного Батулькара, що розлючений став допоминати ся відшкодованя для своєї каси. Пилип Фоґ кинув єму жменю банкнотів і тим усмирив гнїв Батулькара. О пів до семої, саме коли парохід мав відпливати, всїли на него: пан Фоґ і панї Ауда, а також Паспарту з крилами і довжезним носом, котрого ще не вспів собі відорвати.
Ми вже знаємо, що дїяло ся на водах Шанґаю. Сиґнали Танкадери замітив парохід, що ішов до Йокогами,
