Сторінка:Подорож довкола землї в 80 днях.pdf/148

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

рез Лондон, то віддаленє не виносило би більше як дванайцять тисяч миль; тимчасом Пилип Фоґ задля примховатих средств перевозу мусїв зробити двайцять шість тисячів миль, з котрих уїхав вже до сїмнайцять тисяч пятьсот до згаданого дня 23. падолиста. Але тепер вже була дорога проста та й не було Фікса, щоби їм ставив перешкоди!

Того самого дня, 23. падолиста, діждав ся Паспарту великої радости. Читатель пригадує собі, що з упору не хотїв він зрівняти свого годинника з лондоньским і уважав за фальшиві всї годинники в тих краях, куди переїздив. Отже того дня, хоч нїколи не посував нї не застановлював свого годинника, годинник зійшов ся цїлковито з корабельним хронометром. Паспарту триюмфував: „Я знав, що сонце таки колись мусить згодити ся з моїм годинником!“

Одного не знав Паспарту: Єсли би єго годинник був подїлений так як в Італїї, не на 12, а на 24 годин, то він не мав би чого радувати ся, бо вказівки єго годинника, в часї коли була девята година рано на корабли, показували би на девяту годину вечер т. є. двацяту першу годину по півночи — а се як раз ріжниця, що заходить між часом лондоньским, а часом на 180° полудника.

Паспарту сьміяв ся тепер з того, що єму раз наплїв Фікс про полудники і сонце. Але єсли би він єго тепер стрітив на корабли, то певно инакше обійшовсь би з ним.

Деж був Фікс в сїй хвили?

На тім самісїнькім корабли, що й Паспарту, на Ґенералї Ґрантї.

Приїхавши до Йокогами, удав ся аґент просто до анґлїйского консуля. Тут застав вкінци приказ ареш-