— Чи вже конець?
— Так, поки що.
— То ходїть на слово.
— Я вам тут!…
— В справі вашого пана.
Паспарту як би упокорений сею повагою, пішов за аґентом і оба посїдали на передї корабля.
— Ви мене побили — сказав Фікс. — Я того надїяв ся. Тепер послухайте мене. Доси був я противником пана Фоґа, але від тепер тримаю з ним.
— Ну, прецї! — кликнув Паспарту. — Отже уважаєте єго за честного чоловіка?
— Нї — відповів зимно Фікс — уважаю єго за негідника… Тихо, не рухайтесь і дайте менї говорити. Доки пан Фоґ був в анґлїйских посїлостях, я мав інтерес задержати єго, бо ждав все на приказ арештованя. Я робив все, що міг; я підбурив против него сьвящеників в Бомбаю, я запоїв вас в Гонґ-Конґ і розлучив з вашим паном, щоби спізнив ся на парохід до Йокогами.
Паспарту слухав стискаючи кулаки.
— Тепер — говорив дальше Фікс — пан Фоґ вертає імовірно до Анґлїї. Про мене, я поїду за ним аж на місце. Але від тепер буду старати ся усувати єму з дороги перешкоди так само, як доси заходив ся спиняти єго. Отже бачите, що моя роля змінена, бо сего вимагає наш інтерес. Додам ще, що ваш інтерес такий самий, як мій, бо аж в Анґлїї зможете пересьвідчити ся чи ви служите у злочинця, чи у честного чоловіка!
Паспарту вислухав Фікса з великою увагою і пересьвідчив ся, що він говорив в добрій вірі.
— Будемо приятелями? — спитав Фікс.
