— Приятелями, нї — відповів Паспарту. — Союзниками будемо, але з застереженєм; бо при найменшій ознацї зради, скручу вам голову.
— Добре — відповів спокійно аґент.
Одинайцять днїв пізнїйше, 3. грудня, вплинув Ґенерал Ґрант до пристани званої „Золотою Брамою“ в Сан Франціску.
Пан Фоґ не зискав анї не стратив ще нї одного дня.
Була сема година рано, коли Пилип Фоґ, міс Ауда і Паспарту станули на американьскій земли — єсли лише можна так назвати плаваюче побереже, на котре висїли з корабля. Ті побережа, що з припливом і відпливом моря підносять ся і опадають, улекшували ладованє і виладовуванє кораблїв. Там привязувано клїппери[2] всїляких розмірів, пароходи усїх народів, кількаповерхові човна парові, що їздять по ріцї Сакраменто і єї допливах. Були там нагромаджені також предмети торговлї, що розпростирає ся до Мехіка, Перу, Чілї, Бразилїї, Европи, Азиї та до всїх островів Тихого Океана.
Паспарту утїшений, що вкінци добив ся до американьскої землї, гадав, що належало би почтити сю хвилю яким небезпечним і сьмілим скоком. Але коли упав на спрохнавілий поміст то трохи не перелетїв на скрізь. Перепуджений таким виходом на землю нового сьвіта, закричав так страшно, що сполошив безчисленні стада
