Тут ждав вже Паспарту на свого пана з кількома шестистрільними револьверами. Побачивши Фікса в товаристві пана Фоґа, захмурив ся; але як почув від панї Ауди, що стало ся, знов повеселїйшав. Фікс обіцяв, що не буде вже неприятелем, лише союзником. І він додержав слова.
По обідї заїхала дорожка, щоби перевезти подорожних з їх пакунками на дворець. Всїдаючи спитав Фоґ аґента:
— Ви не бачили того полковника Проктора?
— Нї — відповів Фікс.
— Я верну до Америки і найду єго — сказав Фоґ спокійно. — Анґлїйский горожанин не може дозволити, щоби з ним так поводились.
Аґент усьміхнув ся і не відповів нїчого. Але з того можна було пізнати, що пан Фоґ належав до тих Анґлїйцїв, що, хоч в своїм краю не терплять поєдинку, то однако бють ся за границею, єсли ходить о їх честь.
Три чверти на шесту приїхали подорожні на дворець і застали поїзд готовий до від'їзду.
Коли вже пан Фоґ всїдав до ваґона, побачив зелїзничого урядника; він приступив до него і спитав:
— Пане, чи нинї не було яких забурень в Сан Франціску?
— Був мітінґ, — відповів урядник.
— Але я замітив сильний рух на улицях.
— Розходило ся лише о один вибір.
— Певне мали вибирати ґубернатора? — запитав пан Фоґ.
— Нї, вибирали мирового судю.
По сїй розмові вступив пан Фоґ до ваґона і поїзд від'їхав.
