По ваґонах обходили заєдно продавцї книжок і ґазет та захвалювали свій товар, однако і торговцї лїкерів, їди та циґар мали тут добрий заробок.
О 6-ій годинї вечером виїхав поїзд зі стациї Окленд. Була вже зимна, темна ніч. Небо вкривали цїлковито снїгові хмари. Поїзд не дуже скоро їхав; вчисливши перестанки не перевисшала їзда двайцять миль на годину, однако машинїст задержував приписаний час.
В ваґонї мало говорено і вскорі попали подорожні в сон. Паспарту сидїв коло полїцийного аґента, але не говорив з ним. Від послїдних подїй їх відношеня замітно змінили ся: не було вже між ними нїякої симпатиї нї довіря. Фікс не змінив цїлком свого поведеня, але Паспарту був дуже маломовний і при найменшім підозріню готовий був свого давного приятеля задушити.
В годину по від'їздї став падати снїг, але се був лише легкий снїжок, що на щастє, не міг здержати поїзду. Крізь вікна видко було тепер лише величезний білий простір, від котрого відбивали сїрі клубу пари з льокомотиви.
О осьмій годинї війшов до ваґона кондуктор і заповів, що надійшла пора спати. Сей ваґон був призначений на спальню і за кілька хвиль все в нїм змінило ся. Поруче лавок опустило ся, звинена за ними постїль розвинула ся і в мить повстали в ваґонї окремі комнатки, а кождий подорожний мав вигідне ліжко, заслонене перед цїкавими очима густими занавісами. Біленька постїль, мягкі подушки так і запрошували до спаня, (нашим подорожним пригадали ся вигідні ліжка на пароходї), між тим як поїзд гнав повною парою півперек Калїфорнїї.
Між Сан Франціском а Сакраментом земля досить рівна. Ся часть зелїзницї, звана „центральною“, розпо-
