року виступив яко кандидат на президента Сполучених Держав і вкінци як єго зваблено до Картаґіни[1] і там підступом закинено у вязницю, де єго якісь драби убили“.
В сїй хвили остав ся в ваґонї лише один одинокий Паспарту а місіонар дивив ся єму без упину в очи і старав ся задержати єго своїм оповіданєм. І так розповів єму дальше, що „два роки по смерти Сміта, опустив Ново єго наслїдник пророк Брайдам Юнґ і осїв на брегах Солоного озера. Тут в сїй чудовій і урожайній околици, при дорозї, куди переходять кольонїсти через Юта до Калїфорнїї розвинула ся мормоньска осада, завдяки многоженьству, в незвичайний спосіб“.
„І в тім, — говорив дальше Вілїям Гіч — в тім треба глядати причини зависти конґресу![2] Для того то войско Унїї займило Юта! Длятого нашого зверхника пророка Юнґа закинено против всякого права до вязницї! Чиж ми супротив того маємо піддати ся насильству? Нїколи! Вигнані з Вермон, з Іллїнойс, з Огая, з Міссурі і з Юта, найдемо все ще якийсь независимий кутик, щоби там схоронити ся… А ви, мій друже. — говорив місіонар і впялив свій гнївний погляд в Паспартута, — чи пристанете до нашого товариства?
— Нї! — відповів Паспарту рішучо, утїк і лишив завзятого місіонаря самого.
Але в часї сеї проповіди гнав поїзд незвичайно скоро і о пів до першої був вже на північно всхіднім кінци великого Солоного озера. Звідси можна було цїлком вигідно оглянути цїле се озеро, зване також Мертвим, бо впливає до него ріка Йордан, так як і до правдивого Мертвого моря. Се чудове озеро, окружене
