Сторінка:Подорож довкола землї в 80 днях.pdf/172

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

уїхавши з Сан Франціска яких 900 миль. Від сего місця звернула ся дорога знов на всхід півперек головного хребта гір Весеч. На сїй части шляху між горами Весеч і Скалистими, мусїли американьскі инжинєри поборювати величезні перепони. Длятого й кошти, які держава виложила на побудованє сеї зелїзницї, виносили в сїм місци по 48.000 долярів на милю, між тим як на долах коштувала миля дороги лише 16.000 долярів. Але, як вже було сказано, не хотїли інжинєри бороти ся з природою, они лише обходили всї перепони і на цїлім тім шляху єсть лише один тунель, довгий на 14.000 стіп.

Власне коло Солоного озера лежить найвисша точка шляху. Від сего місця іде зелїзниця довженною кривулею в долину потока Крік, звідки знов іде під гору аж до водного дїлу між Антлянтийским а Тихим Океаном. В сїй гірскій околици було дуже богато гірских потоків; треба було переїхати ріки Мюдді, Ґрін і иньші. Паспарту був тим більше нетерпеливий, чим близше було до цїли; але Фікс хотїв би був, щоби вже раз видістати ся з сеї околицї; він заєдно побоював ся спізненя або якого нещастя і рад би був ще більше як сам Фоґ, дістати ся чим скорше на анґлїйску землю!

О десятій годинї вечером задержав ся поїзд при стациї Форт-Бріджер, виїхав з неї по кількох хвилях і двайцять миль дальше приїхав на територию держави Вайомінґ, — давної Дакоти, — здовж цїлої долини ріки Крік, звідки пливе часть вод до великого Кольорада.

На другий день, дня 7 грудня, задержано ся чверть години при стациї Ґрін-Рівер. В ночи упало богато снїгу, але що він був змішаний з дощем і вже до половини стаяв, то й не міг спинити їзди. Помимо того занепокоїв ся Паспарту сею непогодою, бо єслиб так