Паспарту задержав ся і слухав з великою увагою.
— Але міст може завалити ся! — відозвав ся кондуктор.
— Все одно, — відповів Форстер. — Я гадаю, що єсли би поїзд їхав з найбільшою скоростию, то можна би через міст переїхати.
— До чорта! — сказав Паспарту.
Але одна часть подорожних пристала зараз на предложенє машинїста, особливо полковник Проктор був ним дуже вдоволений. Вкінци згодили ся з Форстером.
— Можна закладати ся о пятьдесять против сто, що ми переїдемо, — сказав один подорожний.
— Шістьдесять, — крикнув другий.
— Вісїмдесять!… Девятьдесять против сто!
Паспарту остовпів і хоч він готовий був пристати на який небудь спосіб, щоби лише дістати ся на другий бік ріки Мідісін, то однако се предложенє видалось єму вже аж надто „американьским“.
— Впрочім, — погадав собі — се проста річ порозуміти, що в тім случаю мусить стати ся, а сї люди і не думають про те!
— Пане, — відозвавсь він до одного з подорожних, — менї здає ся, що проєкт, який подає машинїст трохи за сьмілий, але…
— Ставлю вісїмдесять на сто, — відповів подорожний і відвернув ся.
— Я знаю, — відповів Паспарту і обернув ся до якогось другого джентельмена, — але проста розвага…
