і срібла і в тій часї поселилось було в Денвер до 50.000 мешканцїв.
Доси уїхали подорожні з Сан Франціска 1382 миль за три днї і три ночи, отже на всякий спосіб повинно було вистати на їзду до Нового Йорку чотири днї і чотири ночи. Таким чином їхав Пилип Фоґ все ще після плану, який собі уложив.
В ночи минув поїзд лїворуч гору Вельбе. Ріка Льодж-поль-Крік плила рівнобіжно до зелїзничого шляху здовж простої границї держави Вайомінґ і Кольорадо. О одинайцятій годинї поминули подорожні місто Седжвеч в Небрашї і переїхали попри Джульсберґ положежений над полудневим раменем ріки Плятте.
На сїм місци відбуло ся 23. жовтня 1867 року посьвященє великої зелїзницї, будованої під начальним доглядом старшого інжинєра ґенерала Доджа. На сїм місци задержали ся дві величезні машини з девятьома ваґонами запрошених гостий, між котрими був також заступник президента Сполучених Держав Тома Дюран; тут розлягали ся оплески, а Індияни, Павнїйцї і Сіукси представляли малу індияньску війну; тут горіли штучні огнї і тут вкінци видано в рухомій друкарни перше число часописи „Рельве-Піонір“[1]. Так обхожено посьвяченє тої великаньскої зелїзницї, що має причиняти ся до повставаня сїл і міст, лучити їх з собою і нести поступ та цивілїзацию в незамешкані і дикі простори середної части північної Америки.
О осьмій годинї рано в'їхав поїзд на стацию Мак-Ферсон, віддалену 375 миль від Омаги. Зелїзниця ішла лївим берегом полудневого рамени ріки Плятте і держала ся численних єї закрутів. О девятій годинї прибули
- ↑ „Рельве-Піонір“ = зелїзничий піонєр.
